Ἐπιστροφή
 

Patriarchal Proclamation of Christmas 2017
in Ukrainian.

Но. Прот. 1123

Патріарше послання на Різдво Христове

+ Варфоломій,
Милістю Божою Архієпископ Константинопольський,
Нового Риму і Вселенський Патріарх,
Всій повноті Церкви,
Благодать, милість і мир
Від Христа Спасителя народженого у Віфлеємі.

Дорогі у Христі браття і возлюблені чада,

Милістю Божою, ми знову сподобились досягти великого свята народження во плоті Божественного Слова, Яке прийшло у світ дарувати нам “добробуття”{1}, відпущення гріхів, визволення з неволі діянь закону і від смерті, щоб дати нам справжнє життя та велику радість, яку “ніхто не може відібрати від нас”{2}.

Ми приймаємо “все-досконалого Бога”{3}, Який “приніс любов на землю”{4}, Який стає “ближче до нас аніж ми самі”{5}. Через приниження, Бог Слово спускається до створених істот “через невимовну і незрозумілу поблажливість”{6}. “Невмістимий” вміщається в утробі Діви. Великий робиться маленьким. Цей великий розділ нашої віри, як досконалий Бог “став людиною для людства”{7}, залишається “невимовною” таємницею. “Велика таємниця божественного втілення залишається таємницею”{8}. 

Ця дивна і парадоксальна подія, “прихована від віків і поколінь”{9}, є основою для обоження людського буття по благодаті. “І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Імені, даного людям, щоб ним ми мали спастися “{10}.

Це найвища спасительна правда для людини. Ми належимо Христу. Все з’єднане з Христом. У Христос відроджується тлінна наша природа, відновлюється те, що створено за образом Божим і відкривається всім людям шлях до подоби Божої. Прийнявши людську природу, Божественне Слова, через спільне божественне провидіння і загальне спасіння започатковує єдність людства. Однак, не лише людина спасається, але і все довкілля. Подібно до того, як падіння першостворених людей призвело упадку всього створеного, так і втілення Сина і Слова Божого приносить спасіння всього створеного. “Свобідним пізнається творіння тоді, коли ті, що раніше були в темряві стають синами світла”{11}. Василій Великий закликає нас святкувати святе Різдво Христове як “загальне свято всього творіння”, як “спасіння світу, день народження людства”{12}.

На жаль, ми знову чуємо спів “Христос народжується” в світі, сповненому насильства, небезпечних змагань, соціальної нерівності та порушення основних прав людини. В 2018 році виповнюється сімдесят років з моменту всесвітнього проголошення прав людини, що після жахливого досвіду та руйнування Другої світової війни, висвітлив загальні високі ідеали, які повинні імперативно поважати всі народи і нації. Однак, ігнорування цієї Декларації триває, різноманітні зловживання та навмисні неправильні тлумачення прав людини підривають їхню повагу та їхню реалізацію. Ми продовжуємо не вчитися з історії, або ми не хочемо вчитися. Ні трагічний досвід насильства чи руйнування людської особи, ні проголошення високих ідеалів людства не запобігли продовженню насильства і війни, розгортанню сили та експлуатації людей людьми. Також використання технічних засобів та надзвичайних досягнень науки або економічного прогресу не сприяли соціальну справедливість та бажаний мир. Натомість, у нашій епосі збільшилося потурання багатим, а глобалізація руйнує умови соціальної згуртованості та гармонії.

Церква не може ігнорувати ці загрози для людської особи. “Нема нічого більш священного за людину, природу якої прийняв Бог”{13}. Ми боремося за людську гідність, для захисту свободи і справедливості людини, добре знаючи, що “справжній мир походить від Бога”{14], що трансцендентна тайна втілення Слова Божого та обоження людини по благодаті розкриває істину про свободу і про божественну долю людини.

Ми живимо в Церкві у свободі дарованій Христом, у Христі, і з Христом. Вогнем цієї свободи є любов, яка “не шукає тільки свого”{15}, любов “від чистого серця”{16}. Той, хто залежить від себе, шукає своєї волі і самодостатній, той, хто шукає лише власного обоження і задоволений самим собою, тільки обертається навколо себе і свого індивідуального самолюбства – така людина лише бачить інших як придушення індивідуальної свободи. Натомість свобода у Христі завжди орієнтована на свого ближнього, завжди направлена до іншого, завжди говорить про правду в любові. Мета віруючих полягає не в тому, щоб стверджувати свої права, а “слідувати і виконувати права Христові”{17}, зі смиренням та з вдячністю.

Оця істина життя в Христі, свободи як любов і любові як свобода, є наріжним камінням та гарантією майбутнього людства. Грунтуючись на цьому істотному бутті, ми зможемо зустріти великі виклики цієї епохи, які загрожують не тільки нашому добробуту, але і людському роду.

Істина про “Боголюдину” як відповідь на сучасні “люди-боги” та як доказ нашого вічного призначення підкреслює Святий і Великий Собор Православної Церкви (Крит, 2016): “Православна Церква утверджує Боголюдину як остаточну міру всього: ‘Ми говоримо не про обожнену людину, а про Бога, Який став людиною’{18}. Вона викладає істину спасенної віри в Боголюдину та Її Тіло, в Церкву як місце та образ життя у свободі. Вона дає змогу жити ‘по правді та в любові’{19}, а також ще на землі брати участь  у житті Христа Воскреслого”{20}.

Втілення Слова Божого є свідченням і впевненістю, що Христос особисто керує історією як шляхом до Небесного Царства. Звичайно, шлях Церкви у напрямку до Царства, яке не реалізується дистанційно чи незалежно від історичної дійсності – або від його протиріч і пригод – ніколи не було без труднощів. Тим не менш, саме серед цих труднощів Церква свідчить про правду і виконує свою освячувальну, пастирську та преобразуючу місію. “Істина є стовпом і підгрунтям Церкви... Стовпом Всесвіту є Церква ... і це велика тайна, тайна благочестя”{21}.

Браття і чада у Господі,

Святкуймо разом Різдвяні святки благоволінням Слова Божого, що поселилося в нас, з насолодою та повнотою радості. На Фанарі ми молимося, щоб наш Господь і Спаситель, який втілився та спустився до рода людського, дарував кожному фізичне та духовне здоров’я в цьому новому році, разом зі спокоєм та любов’ю одне до одного. Нехай Він захистить Свою святу Церкву і благословить діла її служіння на славу Його святого та оспіваного Імені.

Різдво, 2017
† Константинопольський Варфоломій,
палкий молитовник перед Богом за всіх Вас








----------------------------------------------
{1} Григорій Богослов, Слово 38, на Богоявлення, цебто Різдво Спасителя, 3, PG 36, 313.
{2} Ін 10:18.
{3} Славник стихир на стиховні Великої Вечірні Різдва Христового.
{4} Микола Кавасила, Про життя в Христі, 6, PG 150, 657.
{5} Там же, PG 150, 660.
{6} Іоанн Дамаскин, , Точне викладення православної віри, 3, 1, PG 94, 984.
{7} Максим Сповідник, Різні богословські глави, перша сотниця, 12, PG 90, 1184.
{8} Там же.
{9} Кол. 1: 26.
{10} Діяння 4:12.
{11} Катавасія Богоявлення, пісня 8.
{12} Василій Великий, Проповідь на Святе Різдво Христове, , PG 31, 1472-73.
{13} Микола Кавасила, Про життя в Христі, 6, PG 150, 649.
{14} Іоанн Злотоустий, На перше послання до Коринтян, Проповідь 1, 1, PG 61, 14.
{15} 1 Кор. 13:5.
{16} 1 Тим. 1:5.
{17} Богородичний на стихири хвалітні 12 жовтня.
{18} Іоанн Дамаскин, Точне викладення православної віри, 3, 2, PG 94, 988.
{19} Див. Еф. 4:15.
{20} Окружне послання Святого і Великого Собора Православної Церкви § 10.
{21} Іоанн Злотоустий, На перше послання до Тимофія, Проповідь 11, PG 62, 554.