Back
 

Catechetical Homily on the opening of Holy and Great Lent 2018 in Ukrainian.

ОГЛАСИТЕЛЬНЕ СЛОВО
ПЕРЕД ПОЧАТКОМ
СВЯТОЇ І ВЕЛИКОЇ ЧОТИРИДЕСЯТНИЦІ
+ ВАРФОЛОМІЙ
МИЛІСТЮ БОЖОЮ
АРХІЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ — НОВОГО РИМУ
І ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ
УСІЙ ПОВНОТІ ЦЕРКВИ,
БЛАГОДАТЬ І МИР
ВІД СПАСИТЕЛЯ І ГОСПОДА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА,
А ВІД НАС — МОЛИТВА, БЛАГОСЛОВІННЯ І ПРОЩЕННЯ.

* * *

Ми возносимо хвальну подяку Троїчному Богу, Котрий сподобив нас знову дійти до Святої і Великої Чотиридесятниці, щоб присвятити себе добром подвигу, щоб звернутися до «єдиного на потребу» (див. Лк 10:42).
У світі, який вороже ставиться до аскетизму та  стоїть на засадах сучасної десакралізації життя та панування індивідуалістичних та евдемоністичних моделей, Православна Церква зберігає сорокаденний період, присвячений духовній боротьбі і «всесвятій стриманості», щоб підготуватися до Святого і Великого тижня, Страстей і Хреста Христового, щоб ми могли споглядати та брати участь у Його славному воскресінні.
Під час Великого посту ми покликані глибше переживати творче та рятівне домобудівництво Триєдиного Бога; більш активно брати участь в есхатологічному відношенні, направленні та поштовху до церковного та духовного життя. Ми усвідомлюємо трагічну тупикову ситуацію через само-рятівну зарозумілість фарисея, жорстокосердість старшого сина в притчі про блудного сина, черству байдужість до голоду, спраги, наготи, хвороби, самотності нашого ближнього, відповідно до Євангельської повісті про страшний суд. Ми закликаємо наслідувати покаяння і смирення митаря, поверненню блудного сина до дому Отця і довіри до Його благодаті; наслідувати тих, хто творять милостиню для нужденних, життя та молитву Григорія Палами, аскетизм Іоанна Синайського і Марії Єгипетської, так щоб, підкріпленні шануванням святих ікон і Чесного Хреста, ми дійшли до особистої зустрічі з Христом, що воскрес із гробу, який є Подателем Життя.
Громадський та соціальний характер духовного життя по-особливому проявляється в цей благословенний період. Ми не самотні, ми не стоїмо самі перед Богом. Ми не сума окремих осіб, а спільнота людей, для яких «бути» означає «бути разом». Аскетизм являється не індивідуальним досягненням, а церковним фактом. Для віруючого, це значить брати участь в тайні і таїнствах Церкви, боротися з егоїзмом, творити милостиню, використовувати творіння в євхаристійний спосіб, зробити свій внесок до преображення світу. Це свобода, чеснота, добро, послух до правила Церкви, котрі ми всі поділяємо. Ми постимось не згідно з нашим індивідуальним бажанням, а згідно з тим, що наказує Церква. Наш аскетичний подвиг є частиною наших відносин з іншими членами церковного тіла, це участь у подіях та діях, які складають Церкву як спільноту життя, сповідуючи «істину в любові» (див. Єф. 4:15). Православна духовність є невіддільною від участі в житті Церкви, що звершується в Божественній Євхаристії; це віра, яка живиться Церквою і має церковний вимір.
Період Великого посту не є періодом психічного піднесення, що має релігійне походження або самих лише поверхневих емоцій. З православної точки зору духовність не означає звернення до розуму та душі, яка би зневажала матерію чи тіло, керуючись дуалістичним підходом. Духовність означає, що все наше існування, наш розум, наш інтелект і наша воля, наша душа і наше тіло, все наше життя, пронизані Святим Духом, який є духом єднання. Тому духовність означає воцерковляти наше життя, проводити життя з натхненням та під керівництвом Утішителя. Це значить бути дійсно носієм духу, що передбачає, з нашого боку, вільно співпрацювати, брати участь у сакраментальному житті Церкви та вести життя в Бозі.
Чесні браття і улюблені чада в Господі,
Немає справжньої духовності, яка в той же час була б безплідною. Той, хто дійсно любить Бога, любить свого ближнього, а також того, хто стоїть поодаль; хто любить все творіння. Ця жертовна любов, яка «ніколи не зникає» (див. 1 Кор. 13:8), є євхаристійним актом, життям тут на землі з передчуттям і правдою останніх часів. Наша православна віра є джерелом нескінченного динамізму, здатності до духовної боротьби, дії як друга Бога і ближнього, багатої плідності добра у світі. У Церкві віра і любов – це досвід єдиного і нерозбитого життя. Живий аскетизм, піст і благодійність у святій і духовній спільноті Церкви нас зберігають від занепаду в релігіонізм, від перетворення віри Церкви на стерильну інтроверсію та індивідуальну діяльність.
Дух Божий постійно віє в Церкві, Бог завжди «з нами». У святі дні Великого посту, ми покликані активізувати духовну боротьбу проти егоїзму, «наполегливо молитися» (Рим. 12:12), «жити в покорі та милосерді» (Авва Пімен), жити добротолюбним та милосердним способом, прощаючи один одного, люблячи один одного, віддаючи славу Добродію Богу і дякуючи Йому за багаті Його дари. «Тепер час сприятливий, тепер день спасіння» (2 Кор. 6:2).
На цьому, закликаючи підтримку з висоти, щоб зустріти Святу і Велику Чотиродестницю з вогневим і радісним бажанням, бажаючи «легко провести період посту», ми передаємо чесним братам у Христі та улюбленим чадам Святої Великої Христової Церкви у всьому світі наше патріарше благословення.

Свята і Велика Чотиридесятниця 2018р.
+ Варфоломій Константинопольський,
Палкий молитвенник перед Богом за всіх вас.