[Greek] Printer-friendly version
The Ecumenical Patriarch
The Ecumenical Patriarchate
Bishops of the Throne
List of Patriarchs
Other Orhodox Churches
Theological and various articles
Ecological activities
Youth ministry
Interchristian relations
Conferences
Photo gallery
Holy Monasteries and Churches
Creed
Icons
Byzantine music
Contact details

Home page
Home page

Catechetical Homily on the opening of Holy and Great Lent 2018 in Ukrainian.

Back
Back

ОГЛАСИТЕЛЬНЕ СЛОВО
ПЕРЕД ПОЧАТКОМ
СВЯТОЇ І ВЕЛИКОЇ ЧОТИРИДЕСЯТНИЦІ
+ ВАРФОЛОМІЙ
МИЛІСТЮ БОЖОЮ
АРХІЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ — НОВОГО РИМУ
І ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ
УСІЙ ПОВНОТІ ЦЕРКВИ,
БЛАГОДАТЬ І МИР
ВІД СПАСИТЕЛЯ І ГОСПОДА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА,
А ВІД НАС — МОЛИТВА, БЛАГОСЛОВІННЯ І ПРОЩЕННЯ.

* * *

Ми возносимо хвальну подяку Троїчному Богу, Котрий сподобив нас знову дійти до Святої і Великої Чотиридесятниці, щоб присвятити себе добром подвигу, щоб звернутися до «єдиного на потребу» (див. Лк 10:42).
У світі, який вороже ставиться до аскетизму та  стоїть на засадах сучасної десакралізації життя та панування індивідуалістичних та евдемоністичних моделей, Православна Церква зберігає сорокаденний період, присвячений духовній боротьбі і «всесвятій стриманості», щоб підготуватися до Святого і Великого тижня, Страстей і Хреста Христового, щоб ми могли споглядати та брати участь у Його славному воскресінні.
Під час Великого посту ми покликані глибше переживати творче та рятівне домобудівництво Триєдиного Бога; більш активно брати участь в есхатологічному відношенні, направленні та поштовху до церковного та духовного життя. Ми усвідомлюємо трагічну тупикову ситуацію через само-рятівну зарозумілість фарисея, жорстокосердість старшого сина в притчі про блудного сина, черству байдужість до голоду, спраги, наготи, хвороби, самотності нашого ближнього, відповідно до Євангельської повісті про страшний суд. Ми закликаємо наслідувати покаяння і смирення митаря, поверненню блудного сина до дому Отця і довіри до Його благодаті; наслідувати тих, хто творять милостиню для нужденних, життя та молитву Григорія Палами, аскетизм Іоанна Синайського і Марії Єгипетської, так щоб, підкріпленні шануванням святих ікон і Чесного Хреста, ми дійшли до особистої зустрічі з Христом, що воскрес із гробу, який є Подателем Життя.
Громадський та соціальний характер духовного життя по-особливому проявляється в цей благословенний період. Ми не самотні, ми не стоїмо самі перед Богом. Ми не сума окремих осіб, а спільнота людей, для яких «бути» означає «бути разом». Аскетизм являється не індивідуальним досягненням, а церковним фактом. Для віруючого, це значить брати участь в тайні і таїнствах Церкви, боротися з егоїзмом, творити милостиню, використовувати творіння в євхаристійний спосіб, зробити свій внесок до преображення світу. Це свобода, чеснота, добро, послух до правила Церкви, котрі ми всі поділяємо. Ми постимось не згідно з нашим індивідуальним бажанням, а згідно з тим, що наказує Церква. Наш аскетичний подвиг є частиною наших відносин з іншими членами церковного тіла, це участь у подіях та діях, які складають Церкву як спільноту життя, сповідуючи «істину в любові» (див. Єф. 4:15). Православна духовність є невіддільною від участі в житті Церкви, що звершується в Божественній Євхаристії; це віра, яка живиться Церквою і має церковний вимір.
Період Великого посту не є періодом психічного піднесення, що має релігійне походження або самих лише поверхневих емоцій. З православної точки зору духовність не означає звернення до розуму та душі, яка би зневажала матерію чи тіло, керуючись дуалістичним підходом. Духовність означає, що все наше існування, наш розум, наш інтелект і наша воля, наша душа і наше тіло, все наше життя, пронизані Святим Духом, який є духом єднання. Тому духовність означає воцерковляти наше життя, проводити життя з натхненням та під керівництвом Утішителя. Це значить бути дійсно носієм духу, що передбачає, з нашого боку, вільно співпрацювати, брати участь у сакраментальному житті Церкви та вести життя в Бозі.
Чесні браття і улюблені чада в Господі,
Немає справжньої духовності, яка в той же час була б безплідною. Той, хто дійсно любить Бога, любить свого ближнього, а також того, хто стоїть поодаль; хто любить все творіння. Ця жертовна любов, яка «ніколи не зникає» (див. 1 Кор. 13:8), є євхаристійним актом, життям тут на землі з передчуттям і правдою останніх часів. Наша православна віра є джерелом нескінченного динамізму, здатності до духовної боротьби, дії як друга Бога і ближнього, багатої плідності добра у світі. У Церкві віра і любов – це досвід єдиного і нерозбитого життя. Живий аскетизм, піст і благодійність у святій і духовній спільноті Церкви нас зберігають від занепаду в релігіонізм, від перетворення віри Церкви на стерильну інтроверсію та індивідуальну діяльність.
Дух Божий постійно віє в Церкві, Бог завжди «з нами». У святі дні Великого посту, ми покликані активізувати духовну боротьбу проти егоїзму, «наполегливо молитися» (Рим. 12:12), «жити в покорі та милосерді» (Авва Пімен), жити добротолюбним та милосердним способом, прощаючи один одного, люблячи один одного, віддаючи славу Добродію Богу і дякуючи Йому за багаті Його дари. «Тепер час сприятливий, тепер день спасіння» (2 Кор. 6:2).
На цьому, закликаючи підтримку з висоти, щоб зустріти Святу і Велику Чотиродестницю з вогневим і радісним бажанням, бажаючи «легко провести період посту», ми передаємо чесним братам у Христі та улюбленим чадам Святої Великої Христової Церкви у всьому світі наше патріарше благословення.

Свята і Велика Чотиридесятниця 2018р.
+ Варфоломій Константинопольський,
Палкий молитвенник перед Богом за всіх вас.